Неділя самарянки (Ін. 4:5-43)
Поряд із притчею про блудного сина, розповідь про самарянку є шедевром євангельської благовісті. У першому випадку – про чоловіка, у другому – про жінку. Усі люди покликані до святості і апостольської місії. Глибоке навернення самарянки Господь приймає як п’ять хлібів, щоб нагодувати, – навернути усіх мешканців великого міста Сихар.
* * *
Люба народилась і проживала на Донеччині. Атеїзм, комунізм принесли велике спустошення в людських душах. А де немає Бога, там диявол стає богом. Родина без молитви, Божого храму, без Божих заповідей є легкою здобиччю гріха. Звичайно, що Господь всюди є і опікується кожною людиною. Оглядаючись сьогодні на прожиті роки, Люба порівнює себе з грішницею Магдалиною. Хоч постійно відчувала Божу поміч, але інколи виривала свою руку з Божої руки і втікала, щоб насолоджуватись гріхами (яких тільки не було, аж страх сьогодні проймає душу!). Потім – любов, сім’я, діти. Але гріх не відпускав. Боротьба між добром і злом продовжувалась. Навернення до Бога не було до кінця правильним. Попадає в секту свідків Єгови, які зраділи здобичі. Наказали всі іконки в хаті спалити, хрестик зняти і викинути як якусь небезпечну отруйну річ. Зробила, бо ж це «Божі люди» сказали. П’ять років такого «наверненого» життя. Потім доля закинула її до Італії. Прийшла одного дня до нашого монастиря в Римі, розповіла про себе і спитала, чи можна ходити і молитися з нами. Не минуло багато часу, а Божа ласка в її душі відкрила пізнання свого стану. Зрозуміла грішний стан своєї душі і велике бажання до святості. Ось вже більше ніж три роки духовних подвигів. Щонеділі, а коли може, то і в інші дні відвідує Святі Літургії. Кожний піст, а особливо Великий – на хлібі і воді. Головною поживою для Люби стала молитва і постійний дар сліз. Для сну має 2-3 години, а так цілу ніч – у молитві, ніби хтось будить, запрошує.
По-людськи кажучи, неможливо такий спосіб життя вести, хіба тільки завдяки Божій ласці. Одного дня Господь приніс їй радісну вістку. Донька, яка пішла шляхом, яким пішла колись і Люба, грішним, тепер також навернулась до Бога.
Донецьк більший за Сихар, дай Боже йому рясних плодів святості через його «самарянку» Любу.