«Усе, що має Отець, – Моє».

Цей випадок стався на Львівщині. Молодий священик після весілля переходить жити до батьків своєї дружини. Батько його був довгі роки дяком при храмі й мав велику мудрість. Вчив свого сина – хотів йому передати увесь досвід і знання, які протягом життя набув. Щасливі діти, батьки яких стараються так поступати. Можливо, і тут батьківська порада йому допомогла. І ось, коли першого дня він оселився в нових батьків, то при обіді так промовив до матері дружини, бо батька вже не було: «Дорогенька моя мамо! Бачу, що важкою і чесною працею ви придбали все це, що є в хаті й на господарстві. Я приходжу до вашої хати і дякую за ці ваші спрацьовані руки, недоспані ночі. Це все було ваше і залишається вашим. Дякую вам також за мою теперішню дружину Вероніку, а вашу дочку. Великий скарб вона для нас обох. І ще хочу вам, дорога мамо сказати, що від сьогодні і я є у вас. Ми молоді, а ви вже прожили життя і знаєте багато того, чого ми молоді ще будемо вчитися…»

Зраділа Орися, що молодий зять вмів оцінити її важку жіночу сільську працю. І це додало їй внутрішньої сили і радості, що замість 6-ї вставала о 5-й годині зранку.

* * *

У старших людей є страх, коли хтось з молодих приходить в їхню сім’ю, то стає «загарбником». Не вміє оцінити їхню працю. Не бажає прислухатися до мудрих порад, ба більш, приходить зі зверхністю, грубістю. Скільки можемо сьогодні чути тих болючих випадків! Дуже небагато інколи потрібно, щоб зробити когось щасливим – вміти оцінити працю, особливо старших. «Хто шанує батька, той очиститься від гріхів, і хто поважає матір свою – як той, хто знаходить скарб» (Сир. 3:3-4).

Розважання на кожен день