Сьомий тиждень після Пасхи. Четвер (Ін. 16:23-33)

«Просіть і одержите»

Ці слова Ісуса зразу здаються нам дуже простими і зрозумілими. Та, однак, як часто чуємо, що хтось жаліється, що багато років просить, а Господь мовчить. З іншого боку, ми не знаємо, що просити; що є для нас кращим – чи здоров’я, чи хвороба, чи багатство, чи бідність…

* * *

Чудовий приклад дає нам сліпий хлопець, який був біля о. Піо. Кожного ранку бачили його, як ішов попереду о. Піо на Літургію. Цілу Літургію клячав біля престолу і потім вони разом поверталися в захристію. Якось о. Піо запитує його: «Чи бажаєш бачити? Марія мене вислухає». Той не відповідає. “Хочеш чи ні?” – вдруге запитує святий. Мовчання. Втретє запитує о. Піо і тоді хлопчина відповів: «Я колись бачив. Та сталось, що Бог відняв у мене зір. Господь знає, що робить. Якщо колись Він відкриє мені очі, то я буду Йому так само вдячний, як і тепер, коли я сліпий». Але о. Піо не зупиняється, випробовує: «Тож написано – “просіть і одержите”». І слухайте, яку мудрість і повну довіру до Бога має малий: «Це написано для тих, хто ще шукає своєї долі. А ті, що Йому повністю довіряють, нічого не просять, а тільки постійно дякують. Господь Сам дає, що для нас краще». Отець Піо, сильно зворушений, міцно притулив малого до своїх грудей і поцілував у чоло.

* * *

Особисто я, напевно, ще не зумів би наслідувати «малого святого». Яку велику довіру потрібно мати до Бога, Який більше любить мене, ніж я сам себе! А якщо більше любить, то звісно дає що корисніше. Мале Боже – мудріше (краще) від великого людського. «Господи, помнож у мені віру і любов».