«Блаженні лагідні, бо вони успадкують землю».

Яку землю? Власного серця. Смиренність робить людину паном себе самого. Глибока, внутрішня тиша, яка встоїть у часі бурі, гніву, спору. Тихість, спокій, мир – це дуже важливі способи апостоляту. До тихих стосуються слова Христа: «Ось Я посилаю вас, як овець поміж вовків». Така людина здатна усмирити, загнуздати галасливість. Той, хто панує над собою, більший від того, хто панує над світом. Сам Христос це підкреслює: «Навчіться від Мене, бо Я лагідний і смиренний серцем». Господь в особливий спосіб діє через тихих і покірних слуг.

* * *

Живе сьогодні в одному Василіянському монастирі дуже скромний і покірний священик. Щоб не виявляти його, не називатиму ні імені, ні обителі. Монастир дуже відомий, багато людей щодня приходить зі своїми хворобами тілесними і духовними.

Є кілька знаних священиків, до яких усі приходять на молитву. Сталось так, що одного разу виїхали ці отці на реколекції, залишився тільки цей тихий. Приїхала жіночка, яка мені й розповіла цю історію, на молитву. Багато часу мала проблеми з ногами – так розпухли, що вже ледь ходила. Просила про молитву. Брат-монах, який чергував на фірті, пішов до цього священика: «Отче, немає більше нікого з отців, підіть помоліться, бо та жінка здалека приїхала». Довго наш отець опирався – вважав себе нездатним, неспосібним, негідним, щоб їй допомогти. Хто він такий, супроти оцих знаних-чудотворців священиків? Ледве брат його витягнув з келії. Помолився… Жінка мала час і ще довго була в церкві. Коли йшла додому, якось зразу і не зауважила, що набагато легше йти. Вже вдома відчула, що вона здорова і ноги її не болять. Чудо! Блаженні лагідні і смиренні серцем.

Розважання на кожен день