Другий тиждень після П’ятдесятниці. П’ятниця (Мф. 9:14-17)
«Коли відберуть у них жениха, і тоді поститимуть».
Піст такий давній, як людина. Вже в раю Господь наклав невеличкий піст на Адама і Єву. З часом практика посту щораз удосконалювалась. Витворювалось змагання – хто більше часу нічого не їстиме. Можливо, витривалий вважався досконалішим. Христос бачив ці перегиби і Його навчання щодо їжі є помірковане. Він схвалює умертвлення в споживанні їжі, осуджує зажерливість, бенкетування одних і голод інших. Однак Христос приносить нове розуміння посту. Головний наголос ставить на очищення, вдосконалення душі, очищення від гріха. Добре поступає той, хто вміє постити і тілесно, і духовно. Одне одному не протирічить, а навпаки – допомагає.
* * *
Авва Доротей був великим посником, їв один раз на 2-3 дні. Та коли приходив хтось до нього, то він щедро пригощав. Сам їв більше, щоб гість не почував себе незручно, тим більше, коли гість був голодний. Згідно з наукою Ісуса Христа, коли постиш, намасти своє лице олією, щоб ніхто не бачив, тільки Господь нехай знає твою жертву.
Пригадую, як в часи підпілля (1980-90 рр.) ми з о. Єронімом їздили по різних адресах наших вірних і служили Святі Літургії. В одних частіше (раз на місяць), в інших – раз у рік. Якось ми відслужили Богослужіння і господиня накрила з радості багатий стіл. Це була п’ятниця, а вона подала м’ясні і молочні страви. Ми були вперше в тім домі. Я молодий, ревний, «святий», категорично відмовився їсти м’ясні страви. Отець Єронім їв усе, щоб не засмутити господарів. Ми навіть трохи посперечалися, коли вони не чули. А вдома отець мене просвітив, що не це є найголовніше, а щоб приносити людям мир, радість. А колись, при нагоді, можна пояснити і про піст, бо це не були практикуючі християни. Адже люди робили це від щирої душі. До себе потрібно бути строгим і вимогливим, а до інших – милосердним.