«Колоди, що є в оці твоєму, не відчуваєш?»

Один брат у скиті згрішив. Скликано зібрання і послали теж за аввою Мойсеєм, але він не хотів прийти. Знову священик послав за ним: «Прийди, бо всі на тебе чекають». Отож встав він і пішов, але взяв дірявий кошик, наповнив його піском і поніс на плечах.

– Отче, що це значить? – запитали ті, що вийшли йому назустріч.

– Мої гріхи сипляться мені за плечима, але я їх не бачу, а приходжу сьогодні судити чужі провини, – відповів авва Мойсей.

Коли брати це почули, нічого вже не сказали винуватцеві і йому пробачили.

У скиті був такий звичай, коли хтось згрішив, старці сходилися, щоб судити і накласти покуту згідно слів Христа, коли брат згрішить сказати йому віч-на-віч… Коли не послухає – тоді при свідках… Мойсей, колишній бандит, не почував себе гідним брати участь у такому судилищі, бо сам більші гріхи колись робив.

Ще один випадок знаходимо в житті отців пустині. Помирав молодий брат. Не був він ревний у монаших подвигах. Старець бачив, що той відходить з цього світу радісний і щасливий.

– Брате, знаємо всі, що не був ти аскетом, то як можеш радісно, без страху вмирати і стати на суд Божий? – запитав він.

– Маєте рацію, отче. Але одне мені дає радість – нікого в житті я не судив, тому маю надію, що Господь мене не судитиме, як сам сказав: «Не судіть, щоб і вас не судили».

«Мир тобі, моє дитя, бо будеш спасенний навіть без трудів» – відповів старець.

* * *

Якщо поглянемо на наше щоденне, навіть досить побожне життя, то всюди бачимо, де двоє зберуться, ніколи не обійдеться, щоб когось третього не осудили. Не було б цього осудження, наскільки менше було б гріхів. Раджу усім прочитувати послання ап. Якова про те, як маємо послуговуватися нашим язиком. Це – великий Божий дар, а ми його використовуємо на служіння злому.

Розважання на кожен день