Можна мати дар набагато більший, ніж дар воскрешати мертвих, давати зір сліпим і здійснювати те, що було за Апостолів. Який же це дар? Любов. Повірте мені, це не мої слова, але слова Христа, Котрий говорив через Павла. Що ж говорить він? “Дбайте про дари більші, і я покажу вам шлях іще кращий” (1Кор. 12:31). Що означає: “…шлях іще кращий”? Слово його означає наступне: Коринф’яни вихвалялися тоді талантами і, маючи талант до мов, котрий є найменшим серед дарів, хизувалися перед іншими; тому він і говорить: “Якщо я говорю мовами людськими й ангельськими, а любови не маю, то я – мідь, що дзвенить, або кімвал, що бриньчить. Якщо маю дар пророцтва, і знаю всі таємниці, і маю всяке пізнання і всю віру, так що й гори можу переставляти, а любови не маю, – то я ніщо” (1Кор. 13:1-2). Чи бачиш, який це дар? Тож намагайтесь набути його: він більший ніж воскрешати мертвих; він набагато вищий від усіх інших дарів.

А що це дійсно так, послухай, що говорить Христос під час бесіди з учнями: “З того знатимуть усі, що ви Мої ученики, якщо будете мати любов між собою” (Ін. 13:35). Також у молитві до Отця Він говорить: “Щоб усі були єдине: як Ти, Отче, в Мені, і Я в Тобі, так і вони нехай будуть в Нас єдине, – щоб увірував світ, що Ти послав Мене” (Ін. 17:21); і учням Він каже: “Заповідь нову даю вам: щоб ви любили один одного; як Я полюбив вас” (Ін. 13:34). Таким чином, людина любляча – краща і славніша за тих, котрі воскрешають мертвих, – і справедливо; бо останнє відбувається цілковито завдяки благодаті Божій, а перше – разом і завдяки твоїй старанності; перше властиво християнинові і доводить, що він – учень Христа, Котрий розп’явся для світу і Котрий не має нічого спільного з землею; без цього саме мучеництво не може принести ніякої користі.

Щоби тобі переконатися в цьому, зверни увагу на наступне: блаженний Павло у двох випадках досяг висоти чеснот або, краще сказати, у трьох, – у знаменнях, у мудрості і в житті, але без любови, говорить він, усе це – ніщо. А яким чином це може бути незначним, я поясню тобі: “І якщо роздам, – говорить він, – усе добро моє і віддам тіло моє на спалення, а любови не маю, то нема мені з того ніякої користи” (1Кор. 13:2-3); бо і той, хто роздає майно, і той, хто віддає гроші, може не мати любові. Тож старатимемося набути цей дар, станемо любити один одного, і ми не матимемо потреби ні в чому іншому для поступу в чеснотах, але все буде для нас легкоздійсненним без зусиль, усе збуватиметься в нас із великим успіхом.

Але ми і тепер, скажете, любимо один одного; один має двох друзів, другий – трьох, а інший – чотирьох. Це не означає любити для Бога, але для того, щоби самому бути любимим; хто любить для Бога, той має не такий потяг до любові, але буває прихильним до всіх, як до своїх братів; вірних він любить, як своїх рідних братів, а єретиків, язичників та юдеїв шкодує, як своїх братів за природою, тільки як недобрих і непотрібних, журиться і плаче за ними. Ми можемо уподобитися Богові тим, якщо любитимемо всіх, навіть і ворогів, а не тим, якщо здійснюватимемо знамення; бо і Богу ми дивуємося хоча і тоді, коли Він творить чудеса, але набагато більше тоді, коли Він виявляє людинолюбність і милосердя.

Якщо ж у Богові це особливо гідне подиву, то тим паче в людях, і, отже, очевидно, що це надає нам особливої шани. Тож піклуватимемося про це, і тоді ми матимемо ні скільки не менше за Павла, Петра та інших, котрі воскресили безліч мертвих, хоча би ми і не могли зціляти гарячки, а без любові, хоча би здійснювали знамення більше за самих апостолів, хоча би наражали себе на незліченні небезпеки за віру, нам не буде ніякої користі. Амінь.

Зібрання повчань