Четвертий тиждень після П’ятдесятниці. П’ятниця (Мф. 12:1-8)
(продовження)
Коли дерево приносить фрукти і родить їх найбільше?
Тоді, коли коріння його є глибоко в землі. Чим глибше запущені коріння, тим вони менше видимі наверху. Так і ти щораз глибше вникай у життя внутрішнє.
Ззовні веди життя спільне, звичайне. Вправляйся в любові до ближнього, в покорі і умертвленні, не роби нічого надзвичайного.
Наслідуй теж ангелів. Вони людям допомагають, а проте їхнього голосу не чути.
9. Дай себе потягнути любові, коли їй сподобається витягнути тебе з тієї нужденної долини і примістити у віночку слави мого найсолодшого Серця.
10. Нарешті, доки будеш перейнята почуттям своєї маленькості, це почуття на тебе багато ласк стягне. Доти буду для тебе Богом доброти, буду для тебе Богом любові. Але в день, коли впадеш у гордість, стану для тебе Богом справедливості. Попереджаю тебе про це не тому, щоб настрашити тебе, але тому, що люблю тебе.
Якщо будеш вправлятися в покорі, знайдеш спокій. Коли більше впокорятимешся, дізнаєш ще більшого внутрішнього спокою.
А якщо будеш жити і дихати тільки покорою, будеш благословенна Моєю любов’ю і Моїми ласками.
Св. Вернард навчає: «Покора не залежить ні від слів, ані від зовнішніх ознак. Вся її сила – у почуттях серця, через що людина чує себе найнижчою і погорджує сама собою, бажаючи, щоби й інші мали про неї такі переконання. Це почуття повинно випливати з найглибшого пізнання себе самого.