П’ятий тиждень після П’ятдесятниці. Субота (Мф. 9:9-13)

«Іди за Мною», – сказав Ісус до Матфея.
Базарна площа Капернаума. Ярмарок уже закінчений, на площі стоять лише безробітні і граються діти.
Ісус з апостолами пройшов на площу. Він прямує до митного столика, де Матфей рахує монети. Коли на стіл впала велика тінь Ісуса, Матфей підвів голову, щоб подивитися, хто запізнився з податком. «Вчителю, що Ти тут робиш? Тобі нічого платити», – Петро кличе Ісуса.
Однак Ісус не слухає його. Він дивиться на Матфея. Проникливий погляд… Це ж погляд судді, але сповнений любові. Матфей червоніє. Він не знає, що йому робити чи казати…
– Матфею, сину Алфея, настав час. Іди за Мною, – каже Ісус йому величаво.
– Я, Учителю, Господи? Ти ж бо знаєш, хто я, – питає Матфей.
– Іди за Мною, Матфею! – повторює Ісус лагідно.
– О, як міг я біля Бога знайти ласку? Я, я… – Матфей не може знайти слів.
– Матфею, сину Алфея, Я прочитав це у твоєму серці. Іди за Мною, – це третє запрошення є ласкою.
– О, негайно, мій Господи, – і Матфей плачучи виходить із-за свого робочого стола, навіть не закриваючи торбину для грошей. – Куди підемо, Господи? Куди ведеш мене?
– У твій дім. Хочеш прийняти Сина Людського? – питає Ісус.
– О, але… Що скажуть тоді ті, котрі Тебе ненавидять? – запитує Матфей.
– Я слухаю те, що говорять у небі: «Боже, прославляю Тебе за грішника, який рятується».
Учні такі вражені, що ніби оніміли. Вони входять у дім. Учні освіжаються. «Скільки я наплакався в ці місяці. Майже три місяці я плачу. Я хотів прийти… але як я міг зі своєю брудною душею до Тебе, Святого, підійти? – зізнається Ісусові Матфей.
– Петре, ти Мене часто питав, хто є власником гаманців з грішми, котрі малий Яків приносив щотижня. Ось він перед тобою! – каже Ісус до Петра.
– Що? Цей злодій? О, вибач, Матфею. Я такий, що думаю, те й кажу.
І він цілує Матфея в щоку. Матфей виходить. Заходять його друзі на гостину.
– Але, Учителю, – каже Іскаріот, – мені здається, що це нерозумно. Що скажуть фарисеї? Після розпусниці – митар!.. Ти хочеш знищити Себе?..
– Сьогодні для сина Авраама Пасха! – закінчує Ісус.