«Якщо виженеш нас, то пошли нас у стадо свиней».

Якось розказали мені сестри-монахині таку історію. Можливо, не все точно переповім, бо кілька років минуло з того часу. В монастирі жило від 15 до 20 монахинь. Сестри також їдять, вони хоч ангели, але ще земні. Інколи залишалась їжа і приходив сусід, який забирав залишки їжі і годував своє поросятко. Одного року сестри вирішили купити і собі поросятко, щоб на Різдвяні свята мати для себе і для бідних кавалок доброї ковбаски. Чи те, що їжа була завжди благословенна і намолена, чи, може, поросятко було якесь надзвичайне, перед святами воно так виросло, як телятко. Білесеньке, як сніг, і нівроку величеньке, аж шкода було різати.

Коли різник закінчив свою роботу, сестри взяли велику миску ковбас і поїхали до Крехівської обителі це все завудити. Брат Косма розпалив піч, порозвішував усі ковбаси і залишив сестер на господарстві. Сестрам дав пораду багато дров не підкидати, щоб повільно цілий день вудилася. Перші сестри так робили, а друга зміна чомусь через незнання почала багато дров кидати в піч. І тут сталася пожежа – ковбаси загорілись, дим повалив на церкву. Доки знайшли брата, майже все згоріло. Залишилась пригорща шкварків. їхали сестри додому засмучені…

Наступного дня прийшов до них священик служити Святу Літургію і читав сьогоднішнє Євангеліє про втрату великої кількості свиней. І, як люди Христа не впустили до себе, образившись, що мали таку втрату. Тоді сестри одна на одну дивились і сміялись, що і вони через втрату однієї свині були такі зажурені. І тоді в серці сказали: «Прости, Господи, ми з радістю приносимо Тобі нашу жертву».

Інших легко осудити, а коли сам переживеш на собі, бачиш, що і ти не досконаліший.

Розважання на кожен день