Шостий тиждень після П’ятдесятниці. П’ятниця (Мф. 13:44-54)
(закінчення)
«Царство Небесне подібне до скарбу, захованого на полі».
9) Чи то душа монаша, чи така, що знаходиться у світі, обдарована Божими ласками. Бог дає їй потяг до наслідування Євхаристійного життя Ісуса, схиляючи її таким чином до безперервного вмирання.
- Мати очі, але вдивлятися тільки в любов.
- Мати уста, але говорити тільки про любов.
- Мати ноги, руки, серце, але все це посвятити тільки служінню любові.
- Бути так залежним від любові, як дитина від матері.
10) Жити тільки для того, щоб самому приносити жертву любові Ісусові, щоби в кожній жертві одержати нові сили до служіння любові.
Любов є радістю, любов є спокоєм, вона є відпочинком і вірністю. Тоді, коли любов Божа заволодіє серцем, приносить зі собою заспокоєння у всіх трудних хвилинах, незламну надію, вірність. Божа любов робить людину скарбницею Божих дарів.
Св. Марко і св. Мартин, прибиті цвяхами до дерева, промовляли до тих, що жаліли їх: «Ніколи ми не були такими радісними і щасливими в житті, як тепер, коли з любові до Ісуса переносимо страждання».
Марія з Магдали була великою грішницею. Але як тільки з великою любов’ю впала до ніг Христових і вмила їх сльозами покути, тут же Господь промовив, що відпускається їй багато гріхів.
Блаженній Марії від Христа, бенедиктинці, об’явився Ісус Христос у вигляді вогненної кулі, на яку падали кусочки соломи і згоряли, показуючи цим, що акт любові так швидко знищує гріхи, як полум’я солому.
«Найменші вчинки, – сказав св. Салезій, – виконані з великою любов’ю, є набагато вартіснішими, ніж інші вчинки, більші і трудніші, але з меншою любов’ю сповнені».