«Дай мені тут на блюді голову Іоана Хрестителя».

Святий пророк помер, віддавши своє життя за Христа Месію і Бога. І ось уже протягом дві тисячі років сотні, тисячі, мільйони людей також жертвують своє життя за Того, Який за них помер. Любов за любов.

* * *

Сарату Турунду – тридцять п’ять. Вона – неодружена. Сарату так любить дітей і надзвичайно хоче мати своїх, але Бог не відповів на її молитву. Сарату вирішила присвятитися Богові і Церкві. Вона всім серцем полюбила свою церковну родинну сім’ю, особливо тішилася викладанням у недільній школі. Нагода показати маленьким дітям дорогу до Христа переповнювали її надзвичайною радістю. Вона зрозуміла, що ніколи не буде щасливою без Христа.

Але фанатичні мусульмани почали переслідувати християн. Тому, коли натовп напав на християн у Кадуні, її рідному місті, Сарату вирішила залишитися і свідчити про Христа. Брати просили її втекти до лісу разом з ними. Але вона не пішла навіть тоді, коли побачила, як розлючений натовп дотла спалює її улюблену церкву. Вона молилася на колінах, коли мусульмани облили бензином її помешкання і підпалили його.

Друзі і сім’я пам’ятають Сарату як добру співчутливу християнку, яка кожному дарувала любов. Вона померла в любові до свого Спасителя.

* * *

Чи готові ми, у разі необхідності, так далеко свідчити про Христа, щоб пожертвувати своїм життям. Почнімо робити це в маленьких речах: відмовити собі приємність якусь, промовчати незаслужений осуд, з любов’ю відповісти на образу. Робити добро не ради людських подяк і похвал, а для Господа, для Христа, Який за нас віддав життя.

Розважання на кожен день