Проповідь священика Сергія Ганьковського в Сьому неділю після П’ятидесятниці . . .

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа

Ми вже давно, всі разом і кожен окремо, перетворилися на націю знавців, тобто людей, які осмілюються вважати себе, що мають право судити про усе і завжди.

Гадаю, багато хто погодиться зі мною, що у світі існує багато питань, на які відповісти, не знаючи досконально суть справи, тобто не розбираючись професійно і глибоко в різноманітних питаннях і проблемах, що стосуються цієї справи, просто неможливо. Так от, відповісти на подібні питання звичайній людині можна тільки щиросердим «не знаю». І ви, можливо, здивуєтеся, але «не знаю», згідно «всезнаючої» статистики, зазвичай відповідає тільки десять відсотків людей. Інші дев’яносто – знають!

Ситуація ця не така нешкідлива, як здається на перший погляд. Звичайно, кожна людина має право на власну думку з будь-якого питання, так само як і кожна людина наділена Творцем богоподібною властивістю свободи. Проте кожному з нас, окрім цієї чудової властивості, дані Творцем світу ще розум і совість, які дозволяють нам, користуючись свободою, все ж не дійти до самогубного абсурду і до певної міри обмежують наші гріховні наміри. Проте, занадто часто і совість наша, і розум наш уперто мовчать, особливо тоді, коли справа стосується щедрого роздавання порад, як чинити в тих або інших випадках. І справа тут навіть не в тому, що пацієнти, які уміють читати, є сущим нещастям для лікарів, а батьки, які уміють читати, – для учителів, які вчать їх дітей у школі. Це речі загальновідомі. Набагато гірше те, що ми, християни, дуже часто не розуміємо, що усі наші гріхи засудження і лихослів’я відбуваються через те, що ми завжди точно знаємо, як жити нашому ближньому, як йому спасатися. Ось би ці знання – та в «мирних цілях», тобто ось би направити їх нам – на самих себе!

Як це не сумно, але «власна думка» є нерідко лише ознакою невгамовної гордині, яка ні за що не зупиниться на півдорозі, але обов’язково дійде до кінця, тобто до прямого і відвертого повстання проти Бога. Як найголовніший гордівник і «фахівець» в усіх питаннях, сатана, збунтувався проти свого Творця, так і усі послідовники його неодмінно закінчують тим самим.

Ось на наших очах підстригають газони і ремонтують фасади будинків. Здається: чого ж краще? Ні, знайдеться-таки нестрункий хор «знавців», щиро переконаних у тому, що насправді правильніше було б ці гроші витратити на щось інше. Дві тисячі років минули з тієї пори, як Христос Спаситель у Своєму рідному місті зцілив двох сліпих і німого біснуватого. Але ж і тоді знайшлися «знавці», які привселюдно заявили, що «силою князя бісівського виганяє Він бісів» (Мф. 9:34)! Заявили і навіть ніскільки не відчули, не зрозуміли усієї безумної безглуздості цієї своєї заяви, бо, як відповів їм Син Божий, «Якщо сатана сатану виганяє, то він розділився в собі, як же встоїть царство його?» (Мф. 12:26). З тих давніх пір і донині не було часів, щоб не з’являлися нові і нові «фахівці» в усіх без виключення галузях, які готові будь-яку справу оспорити, аж до того що і проти Самого Бога підуть, якщо правда Божа не узгоджується з їх власною правдою!

І ось давайте подумаємо, чи не такі і ми. І якщо виявимо в собі це тяжке бажання щоб то не було мати «власну думку» з будь-якого питання, спробуємо хоч раз заборонити собі її висловити. Спробуємо, поміркувавши хоч пару хвилин, знайти в собі мужність відповісти на питання скромним «не знаю», бо тільки така відповідь убереже нас від засудження, передбаченого нашим Спасителем: «Кажу ж вам, що за всяке пусте слово, яке скажуть люди, вони дадуть відповідь у день судний: бо за словами своїми будеш виправданий і за словами своїми будеш осуджений» (Мф. 12:36,37). Амінь.

Автор: священик Сергій Ганьковський

Усе по темі: 7 неділя після П’ятидесятниці