(продовження)

Але тут виникає запитання, якщо так, що Бог вже все наперед знає і передбачив і ми нічого змінити не можемо, тоді і наша особиста доля вже перед віками визначена:

• якщо маємо піти до неба, то підемо;
• якщо визначено нам бути між проклятими в пеклі, то нічого не вдіємо, не змінимо;
• якщо має дитина померти, то помре, ніякі лікарі не допоможуть і т.д…

Чи це дійсно так? Чи треба опустити руки і нічого не робити? Чи Бог комусь бажає пекла? Що це тоді був би за Бог!

Пояснимо це простою мовою. Наприклад, якась мама має сина. Малим був добрим. А коли підріс появились злі друзі, алкоголь. Перестав ходити до церкви, молитися… Гріхів заробляє так багато, що заслужив собі не на одне пекло, а на сто…

З іншої сторони, Бог також вже наперед передбачив, як його мама багато за сина молиться, плаче, постить, наймає Святі Служби, пішки відвідує далекі святі місця, прощає людям усі кривди, щоб Господь тільки помилував її сина.

Отож, Бог вже наперед бачив одне і друге. І звичайно рятує сина, спасає від пекла. А дуже часто, ще за життя такий син навертається до Бога і потім сам покутує свої гріхи. Яке може бути більше щастя для мами?

А якщо та сама мама, не постила б, не молилась би, а сказала, що має бути, те буде, то звичайно, такий син пропав би навіки. Подібних випадків не перелічити. Далі наведемо два випадки зі Святого Писання.

Розважання на кожен день