(продовження)

Йде, йде, а ніякого просвітлення немає. Заблудився. Почав кричати про допомогу. В скорому часі з’явився незнайомий чоловік і сказав: «Будь спокійний, я тебе виведу з лісу».

Під вечір прийшли до одного дому, господар якого прийняв їх якнайкраще і сам прислуговував до вечері. Сказав, що сьогодні велике свято в нього: «Мій найбільший ворог зі мною помирився і подарував мені золотий келішок». Обидва поїли, пішли спати. Ранком подякували і пішли далі. Селянин зауважив, що його провідник вкрав золотий келішок і обурився, а той відповів: «Пробач! Але така Божа воля».

Йшли цілий день, а під вечір підійшли до другого дому. Господар був добрий, але сумний. Жалівся, що не дає собі ради. Багато дітей. Все продав, щоб прогодувати, залишились голі стіни. «Бог вам допоможе» – сказав провідник. І коли господар пішов у поле, той запалив ту солом’яну хату.

– Стій, що робиш? – крикнув селянин.

– Пробач! Але така є Божа воля, – і швидко відійшли.

Прийшли ще до одного господаря, який їх дуже гостинно прийняв. Зранку господар дав їм молодшого синочка, щоб вивів їх з лісу. Коли прийшли до річки і йшли через міст провідник штовхнув малого і той втопився.

Селянин не стерпів: «Ти злий і поганий. Не хочу з тобою далі йти. Вбивця». І в тій хвилі провідник перемінився в ангела і пояснив:

– Той золотий келішок не був подарований з любові, але щоб отруїти господаря, тому Господь вирішив, щоб його забрати.

– Другий, добрий, але бідний господар, коли копатиме фундамент під нову хату, знайде великий скарб і його родина вийде з нужди. Бог його хотів нагородити за добре і щире серце.

– Хлопчик втопився, бо коли б виріс, то пішов би злою дорогою, став розбійником і погубив би свою душу.

Пробудився селянин. Клякнув на землю і подякував Богові, що Він так премудро всім управляє. Божа воля, щоб усі спаслися.

Розважання на кожен день