Восьмий тиждень після П’ятдесятниці. Четвер (Мф. 16:24-28)
«Хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, і візьме хрест свій».

Сказав один християнський письменник: «Хрест Ісуса нікого не спасе, хто хреста Його у своєму серці не поставить».
«Я перегороджу шлях її тернами», – сказав Господь до пророка Осії, тобто, дорога Божих обранців вистелена терням.
Ось чому говорить св. Григорій Богослов: «Без ката мученицький вінок можемо отримати, якщо тільки в чесноті терпеливо витримаємо».
«Уся досконалість людини залежить, – говорить ап. Яків – на чесноті терпеливості».
Релігія і християнські практики допомагають людині усміхаючись крізь сльози переносити найважчі випробування. Коли ти поставиш свою волю наперекір Божій волі, тоді буде хрест. А коли твоя воля підкориться Божій, тоді не будеш мати хреста, а легке Христове ярмо і любе.
До однієї улюблениці, побожної сестри Марії Ісус сказав: «Мої обручниці, якщо б ви знали щастя неба, які були б ви щасливі в терпіннях. Щасливі, які терплять, які жертвенно несуть свій хрест. Жертвуйте Мені ваші благословенні терпіння, бо це є перли, такі гарні і цінні, що світ цього зрозуміти не може».
А до блаженної Фаустини сказав Христос: «Втрата кожної душі погружає Мене в смертельний смуток. Завжди Мене потішаєш, коли молишся за грішників».
До Катерини Сієнської промовив Ісус: «Дуже милим Мені є вже саме бажання охочого знесення усякого терпіння і праці аж до смерті для спасіння душ. Чим більші хтось переносить терпіння, тим краще показує що Мене любить.
Ціна, за яку купується душі – це ваші терпіння, злучені з Моїми терпіннями на хресті. Та тільки чиста любов розуміє ті слова. Тілесна, земна любов цього не розуміє, боїться, а деколи і висміює або заперечує».