«Кажу ж вам, що за всяке пусте слово, яке скажуть люди, вони дадуть відповідь у день судний».

Св. Василій говорить: «Не жартуй постійно, бо не випадає тому, хто прямує до досконалості, жартувати, як дитина».

Св. Вернард додає: «Ти посвятив свої уста на проповідування Євангелія і на всякі глупства уста відкривати не можна. Таке говоріння є святотатством».

Як часто при сповіді люди кажуть, що гріха не мають. Не вбив, не вкрав. А якщо тільки порахувати скільки зайвих, пустих слів говоримо щодня! То за рік не одна тисяча назбирається.

Говорити пусті слова – це немовби Божий храм використовувати під дискотеку і забави.

Св. Іван Золотоустий каже: «Яке серце, такі слова і вчинки».

«Щасливий язик, що вміє розмовляти тільки про Божі справи» – говорить св. Єронім.

Читаємо про св. Катерину з Сієни, що ніколи не переставала говорити про Бога і з Богом, і взагалі це було для неї розривкою і полегшенням у терпіннях і хворобах.

Про св. Франциска Ксаверія читаємо, що більше користі приніс для людських душ через приватні розмови, ніж через проповідь.

Св. Вернард: «Ми не тільки самі не повинні говорити нічого нескромного і пустого, але навіть і слухати чогось подібного. Хто любить слухати і притакувати, то спонукає іншого до обмови. Слухати обмов є досить небезпечна річ».

Св. Августин, щоб цьому запобігти, у своїй їдальні помістив напис: «Хто любить знеславляти ближнього, той немає місця зі мною за столом».

Пишуть про одного святого, що під час духовних розмов, чи то вдень, чи вночі ніколи не засинав. А коли хтось говорив щось пусте, тут же засинав.

Святі так вміли вести себе в розмові, що їхня розмова перетворювалась в молитву і вони ніколи не були розсіяними.

Апостол Павло пише: «Ніяке гниле слово нехай не виходить з уст ваших» (Еф. 4:29).

Розважання на кожен день