Дев’ятий тиждень після П’ятдесятниці. Понеділок (Мф. 18:1-11)
«Якщо ви не навернетесь і не будете як діти, не ввійдете у Царство Небесне».
Кілька штрихів із життя святого хлопчика Домініка Савіо.
«Не є трудно бути «деколи» добрим у житті, але бути добрим «завжди», коли ніхто не знає, не бачить, не похвалить – справді нелегко! Дон Боско після смерті хлопчика напише: «Від першого дня Домінік так точно виконував свої обов’язки, що з великим трудом його можна було б наздогнати».
Тільки після обіду зауважили, що Домініка ще зранку ніхто не бачив, ні на сніданку не був, ні в школі. Дон Боско здогадався. Пішов до церкви і знайшов його у святилищі. «Чи вже закінчилась Служба Божа?» – запитав він. Дон Боско часто бачив Домініка в екстазі після Святого Причастя. «Я сам не знаю, що зі мною робиться. Не можу слідкувати за часом під час молитви. Мені здається, що я бачу такі гарні речі, що години минають, як хвилини».
Одного разу Дон Боско був вражений, як Домінік міг знати про хворого. Він кличе хлопця до себе: «Домініку, ти кілька днів тому завів мене до того хворого… Хто тобі сказав, що він вмирає і взагалі, що він хворий?..» Тоді сталось щось таке, що Дон Боско не сподівався. Домінік поглянув на отця засмученим поглядом і почав плакати. Дон Боско зрозумів, що в ораторії є хлопець, який розмовляє з Богом.
Він дуже часто служив товаришам, у чому тільки міг. Чистив їм черевики, одяг. «Я не спроможний робити великі речі. Роблю дрібні», – говорив Домінік.
Очі в того розумного і чутливого хлопця були дуже жваві. Ціною великих зусиль, дивився він тільки на це, що мало для нього духовну користь. Переходячи мимо забавних шатер у місті, хлопці з великою цікавістю дивились на клоунів і штукарів. Домінік, однак, ніколи не задержувався, щоб дивитись на них. Він ішов, наче б ходив доріжкою через поле біля свого села. «Та дивись і ти, навіщо тобі Бог дав очі, а ти не хочеш дивитися на такі гарні речі», – казали хлопці. «Я хочу дивитись в очі нашій Небесній Неньці, коли піду до неба», – відповів він.
«Стережіться, щоб ви не зневажили жодного з цих малих: бо кажу вам, що ангели їхні на небесах повсякчас бачать лице Отця Мого Небесного».