(продовження)

6 етап – Як треба сприйняти гнів і бажання помсти?

Написано також: «Гнівайтесь, але не грішіть». Воно має і позитивну сторону – гніватись на гріх, гніватись на себе, коли грішу.

Христос також впав у гнів, коли у святині побачив те, що не годиться – взяв бича, виганяв міняйлів, купців, худобу.

Часто плутаємо гнів і ненависть. Це – дві різні речі. Гнів є нормальним почуттям проти несправедливості, гріха, приниження ближнього…

Помста, ненависть – це є зло. Вона проявляється в постійній ворожості, наклепах, насмішках, критиці.

Рекомендують, коли нагромадиться в душі зло, ненависть, нервовість, то дати можливість цьому усьому вийти через спорт, фізичну працю…

Існує неохота визволитися з гніву. Деякі особи, особливо горді не хочуть визволитися зі своєї кривди, ненависті, бо тим ніби зрадять себе самих. Помилково вважають, що таким чином охороняють свою людську гідність; що це допоможе уникнути повторних зневаг з боку неприятеля.

Важливо вміти пробачати собі; вміти сприйняти свою обмеженість, недосконалість. Це також називається покорою. Ця чеснота допомагає нам спокійно перенести наші слабкості. Допомагає вона пробачати собі. Ми ж не боги. Вже один хотів бути Богом і потягнув за собою третю частину ангелів.

Що робимо одному з найменших братів робимо для Христа. Не боятись виставити себе найменшим з усіх; найбільшим грішником серед грішників; що якраз я потребую милості любові; що я є тим ворогом, якого маю полюбити. Це – геройство, щоб визнати себе малим, слабаком, найбільш грішним від усіх.

У кожному з нас ще живе дві людини – свята і грішна. Потрібно, щоб оця нова (свята) навчилась прощати старій (грішній). Шлях до Божої простоти ще досить далекий.

Розважання на кожен день