Десятий тиждень після П’ятдесятниці. П’ятниця (Мф. 22:23-33)
(продовження)
9 етап – Дозволити Богові діяти.
Самі ми – безсилі, тим більше прощати. Ми не тільки повинні прощати, але і вміти попросити прощення в інших. Тільки, той хто одержав прощення від іншого, може теж простити іншій людині. І звичайно, якби нам не прощали, і ми не вміли би прощати.
Скільки разів ми ображали Бога і в сповіді так легко одержували прощення?!
* * *
Історія однієї жінки, яка в кінці війни була визволена з німецького табору. Хоч не легко було, але вона старалась простити своїм катам. Коли їй здавалось, що вона всім простила, у Мюнхені вона зустріла одного чоловіка, який підійшов до неї і подякував за лекцію: «Який я щасливий пані, що почув від вас, що Ісус прощає нам наші гріхи». І тут вона впізнала в цій людині одного з найжорстокіших людей табору, який часто їх жінок виводив на сніг чи в холодну воду і так годинами знущався. І ось у момент, коли він простягнув руку до неї, її рука задрижала, немовби обмертвіла. В серці з‘явилась ненависть. Не знала, що дальше робити. А перед тим вона була певна, що всім простила. Тоді почала молитись: «Ісусе, я є безсильна, щоб простити цьому чоловіку. Допоможи мені простити». І диво. Відчула легкість на серці. Ісус допоміг.
* * *
Визнання особистої безсильності порушило її серце і зробило її здатною до одержання від Бога ласки прощення.
Любов лікує. Дозволити Богові себе любити. Так зробили: Закхей, Марія Магдалина, митар Матфей, самарянка… І стали оздоровлені, вилікувані, прощені.
Фарисеї були закриті на Божу любов і прощення.
Без Бога, Його ласки ми є дуже слабосильні. Коли Він матиме місце в нашому серці, тоді це серце прощатиме ближньому.