«Тому ось Я посилаю до вас пророків, і мудрих, і книжників. І ви одних уб’єте і розіпнете…»

Ці слова сповнилися на єпископові Павлові Гойдичу із Пряшева. По батькові родина походила з Лемківщини. Священичі покликання в родині Гойдичів продовжувалися близько 200 років.

Єпископ Павло Гойдич (1888-1960)

Народився майбутній єпископ 17 липня 1888 року. 27 серпня 1911р. став священиком, а в 1927р. – єпископом. З 1950 по 1960 рр. – тюремне ув’язнення за віру.

В’язень за віру. Вороги добре знали давню правду: «Коли вбити пастиря, то розбіжаться вівці». Спочатку вороги обіцяли золоті гори. Потім почали погрожувати, бити і найжорстокішими способами зламати його віру.

Один тюремний вартовий, якому вдалося втекти до Австрії зізнався: «Одного разу я був свідком, як слідчий грубо накинувся на нього і кулакам бив його по лиці та голові, обзиваючи найгіршими словами. Єпископ у той час навіть не скривився, ні не боронився, тільки уста шепотіли: «Прости йому Господи».

…Був я свідком того, як його мучили, найчастіше ламанням пальців, закладаючи між пальці залізні прути і сильно стискуючи їх. Значно сильніші люди вмлівали при цих тортурах, а єпископ спокійно стояв, мовби взагалі нічого не сталося і тихо молився. Коли і ця тортура не зломила його, тоді йому на ноги одягнули залізні черевики та пускали по них електричний струм. Це повинно було кинути єпископа на землю та відібрати йому свідомість. Та нічого подібного не сталося. Єпископ Павло і далі стояв і молився».

Вражений слідчий, думаючи, що можливо немає струму, наказав вартовому перевірити черевики. Коли той запхав руку до одного з черевиків на ногах єпископа, струм раптово кинув ним об землю, а єпископ далі спокійно стояв і молився.

Це було початком десятилітньої хресної дороги Владики. Його переводили з однієї тюрми в іншу, і всюди він залишав святий приклад для інших в’язнів.

Розважання на кожен день