«А вранці, ще затемна, вставши, вийшов і пішов у безлюдне місце і там молився».

Господь Ісус поділив Свій час на два основні періоди. Вдень Він з апостолами подорожував, проповідував народові, навчав апостолів і учнів, оздоровляв хворих, потішав і давав милостиню бідним, робив чуда. Вночі дуже коротко відпочивав, а основну частину ночі присвячував молитві.

Найщасливішим Божий слуга, священик, може почуватися, коли повністю викладеться для праці на благо ближніх, тобто, коли після виконання своїх обов’язків, молитви, прийде в свою кімнатку і, ще не встигнувши покласти голову на ліжко, заснути.

Із життя преподобного Доротея. Мав обов’язок від ігумена займатися бідними і подорожніми, паломниками. Ось як він сам пише: «І так бувало приходили паломники і я проводив вечір з ними. Потім ще приходили пастухи верблюдів і я служив їм. Часто і після того, як я йшов спати, ще вимагалась якась робота і мене будили. Тоді наступав час нічної молитви. Ледве я тільки засинав, як черговий на фірті уже будив мене. Але від праці, а часто від хвороби я не мав сили і сон знову валив мене і часто я не усвідомлюючи відповідав йому в сні: «Добре, я іду». Та коли він ішов я засинав і дуже журився, що запізнювався на молитву. Потім я просив двох братів – одного, щоб мене будив, другого, щоб не давав мені дрімати на молитві». Так з часом він осягнув високого ступеня досконалості.

Розважання на кожен день