«І духи нечисті, коли бачили Його, падали перед Ним».

І не тільки Христа спокушав злий дух. Вів з Ним боротьбу. І був Христом переможений. Так само і святі поборювали злих духів.

Ось, що описують про Івана Віянея. Вже від перших років перебування в Аре його мучить відчай – бачить пекло під своїми ногами і якийсь голос говорить, що його місце в пеклі.

Однієї зимової ночі, коли випав сніг, він чує, як увесь двір наповнився шумом і голосами, які кричать незнайомою мовою. Він вискакує з ліжка, біжить вниз, відкриває двері, тут же наступає тиша і ніяких слідів. Диявол, зі своїми пекельними ордами робить нічні вилазки.

Історії про чортів швидко поширюються. Вороги сміються: «Парох з Аре повинен їсти і достатньо відпочивати, як кожний нормальний служитель, то й шуми в його домі, а краще в його голові зникнуть». Його представляють як напівдурним.

Завжди, коли має навернутись і прийти до покаяння великий грішник диявол збільшує свої напади. Ціль нічних відвідин – вимучити Віянея і зробити його нездатним до душпастирської праці. Без сумніву, диявол хоче помститися за ті душі, які від нього вириває священик. Диявол підлий, але він несильний. Один знак Хреста заставляє його втікати.

Ось діалог між Віянеєм і дияволом:

– Ти великий скупар! – говорить диявол.

– Це неправда, я майже нічого не маю, – відповідає Віяней.

– Я говорю про іншу скупість. Ти жадний душ. Ти їх так багато в мене вириваєш, як лиш можеш. Ти великий брехун. Ти вже давно казав, що хочеш звідси піти, а все ще залишаєшся. Інші ідуть на відпочинок. Чому ти так не робиш? Чому ти проповідуєш так просто? Чому не проповідуєш красномовно, як це роблять по містах? Так, я радію з цих величавих проповідей, які нікого не навертають, – відповів диявол.

Вночі 24.02.1857 р. злий дух запалив його ліжко, коли Віяней сповідав.

– Тепер я радію, бо я найбідніший у парафії, – сказав святий.

– Як ти страшно вимучив мене. Якщо б таких як ти було троє, моє царство було б розбите, – врешті поскаржився злий дух.

Розважання на кожен день