«Потім зійшов на гору і покликав до Себе, кого Сам хотів; і прийшли до Нього. І обрав з них дванадцять».

І до кінця світу Христос буде кликати і вибирати, кого схоче.

«Не ви Мене вибрали, а я вас». На прикладі Джузеппе Котоленго, бачимо дію Божої ласки і повну відповідь людини.

Навчання в семінарії. Тут він собі не належав, все виконувалось по дзвінку, кожний проміжок часу відповідав якомусь корисному заняттю. Слухати дзвінка – це слухати Христа, який Сам був послушним батькам і волі Отця Небесного.

В семінарії навчався всього один рік. Наполеон наказав зачинити в Італії всі семінарії. Дальше навчався приватно в професора Ферреро. 8 червня 1811 р. його висвятили на священика. Щоденно служив Святу Літургію. Вона стала центром його життя. До Літургії йому часто прислуговував молодший брат Ігнатій.

– Мамо, Джузеппе завжди плаче, коли відправляє службу, а інколи до когось усміхається – часто він говорив матері.

– Синочку, я думаю, що в нас у домі живе святий, – відповіла мама.

Отець Джузеппе постійно критикував себе, що він недобрий. Йому завжди здається, що він мало над собою працює, замало старається. У Святій Євангелії йому найбільше подобались місця, де Ісус зустрічається з бідними, хворими і їм допомагає. Бідні – це найкращі приятелі Христа. Коли батько говорив, що буде гарний урожай, то Джузеппе був у захопленні.

– Дуже добре! Я радий. Це дасть нам можливість більше давати потребуючим, – говорив він.

Він часто пригадував людям: «А Христос був бідний», або «не журіться завтрашнім днем».

Його товариші-священики злегка над ним жартували: «Обережніше, отче Джузеппе, ваша ліва зовсім уже не знає, що робить права… Це є нерозумно».

– Заспокойтесь, – весело відповідав він, – справа пішла вже дальше. Моя права і сама вже не знає, що робить.

Від сьогодні його будуть бачити в палацах багатих і в хижинах бідних. В одних випрошувати, щоб роздавати другим.

Розважання на кожен день