Можемо, згідно деяких учителів Церкви, порівняти зерно, яке сіє сіяч з даром святої християнської віри. Віра для нас є найбільшим скарбом. Каже св. Августин: «Немає більшого скарбу тут на землі, як дар святої віри. Вона спасає грішника, просвічує сліпого, лікує хворих, оправдує вірних і заблуканих навертає, праведників скріпляє, мучеників вінчає і робить нас наслідниками Царства Божого».

* * *

Намісник римського цісаря Марціан засудив св. Юліана на кару смерти, але перед тим наказав водити його по місті і немилосердно бити. Єдиний син намісника, малий Цельзій повертався тоді зі школи. Як тільки поглянув на мученика, біжить, просувається поміж жовнірів, які вели мученика. Впадає перед святим на коліна і кличе: «Я хочу стати християнином, хочу також мати такий гарний вінець». Він бачив, як ангели вкладали дорогоцінний вінець на його голову. Воїни силою відірвали дитину від ніг мученика і привели до батька. Він різними способами – лагідністю, пестощами, просьбою, обіцянками а врешті просьбою старався відвернути сина від бажання стати християнином.

Батько наказує сина вкинути до в’язниці, де ув’язнений священик уділяє йому св. Хрещення. Малий ще більше скріпився у вірі. Тоді батько наказує в гніві свого сина разом з св. Юліаном зв’язати і вкинути у вогонь. Але за ласкою Божою полум’я не палило їх. Їх обох знову вкинули у в’язницю. Намісник посилає свою жінку, щоби вона намовила і своєю любов’ю відвернула малого від віри в Христа. Але пусті були заходи, бо мама не тільки не відвернула сина від віри, але й сама вийшла з в’язниці християнкою. У своєму гніві наказав Марціан всіх трьох в 311 р. умертвити – відрубати мечем голови.

Що старий батько не міг зрозуміти, то мала дитина посіла в одній хвилі мудрість Божу. Віра Божа як зерно дається людям. А вже як вони поступлять – приймуть чи відкинуть?

Розважання на кожен день