«Чого спокушаєте Мене, лицеміри?»

Людина лицемірна, вдає з себе праведну перед Богом і людьми, а в дійсності у всьому шукає своєї вигоди. В обличчя говорить одне, а поза очі інше, в очі хвалить, а поза тим осуджує.

* * *

Якось почув один пан нарікання свого слуги. Той нарікав на Адама і Єву, що з’їли в раю заборонений овоч і тепер він, слуга, мусить тяжко працювати, щоб прожити. А заповідь, яку Бог дав була легкою до виконання, вважав він.

Почувши це, пан задумався, а потім промовив до слуги: «Від завтра ти вже не будеш мені слугою. Будеш ти і твоя жінка моїми найближчими друзями. Наказав дати їм найкраще вбрання і помешкання, і разом з ним засідати до столу. Але притому сказав їм, що якщо хочуть так жити дальше, мусять пройти випробування. І так зажили вони своїм панським життям.

Одного разу справив пан великий обід. Наказав накрити стіл найкращими стравами. По середині столу слуги поклали одну гарну посудину накриту кришкою. Пан просив, щоб без його дозволу ніхто з гостей не відкривав її.

А сам вийшов під час обіду в сад прогулятися. Всі їли, пили, веселилися. Та при цьому всьому в серце гостей закрадалася цікавість, що є в тій гарній закритій посудині. Врешті, не витримала жінка того слуги, що нарікав на Адама і Єву і відхилила краєчок кришки, а звідти вилетіла пташка і через відкрите вікно вилетіла із замку і щасливо защебетала. Через якийсь час повернувся господар до світлиці і заглянувши в посудину, зрозумів, що сталося. І відпустив (вигнав) тих своїх невірних слуг, що порушили його наказ і не витримали випробування.

* * *

Легко можемо судити всіх в їхніх гріхах. Коли ж на нас прийде випробування, може набагато менше, тоді виявляється, хто ми насправді є.

Розважання на кожен день