Служіння в Христовому винограднику – це великий привілей і честь. Та потрібно пам’ятати, що не є учень понад учителя. «Мене переслідували і вас будуть переслідувати». Подібне пережили пророки, про яких говорить Євангеліє сьогоднішньої неділі. Прийшла черга Єдинородного Сина. І продовжується ось уже дві тисячі років – учні Христові зносять переслідування і смерть.

* * *

Походжаючи по маленькому приміщенні Церкви, російський капітан кивнув на хрест на стіні.

– Це брехня, чи не так? – запитав він. – Це – звичайний обман, який використовують ваші проповідники, щоб ввести в оману бідних і витягнути гроші в багатих. Будьте щирими – тепер ми одні. Визнайте, що ви ніколи не вірили, що Ісус Христос – Син Божий.

Священнослужитель Юрій поглянув на хрест і усміхнувся.

– Тобі не слід жартувати зі мною! – закричав капітан. Він витягнув револьвер з кобури і приставив його до тіла Божого слуги. – Якщо ти не визнаєш, що це брехня, я застрелю тебе.

– Я не можу визнати цього, оскільки це була би брехня, – сказав Юрій. – Наш Господь, справді, Син Божий. Застреливши мене, ви нічого не зміните.

Капітан кинув револьвер на підлогу. Священнослужителя вразило, коли солдат схопив його заруки зі сльозами на очах.

– Це правда! – закричав капітан. – Це правда. Я також вірю. Я не був упевнений, чи люди готові померти за це переконання, поки не дізнався про це сам. О, дякую! Ви зміцнили мою віру. Тепер я також можу померти заради Христа. Ви показали мені, як.

* * *

Не словами проповідують, а ділами, життям. Коли народ прославляв за гарні науки Паїсія Афонського, то він відповів: «Говорити гарні науки так легко, як набрати в кишені камінчиків, вийти на дах і кидати вниз. А виконувати Божу науку – це немов взяти великий камінь і нести його на високу гору. Цього бажайте».

Розважання на кожен день