«До чого уподібнимо Царство Боже? Або якою притчею зобразимо його? Воно – мов зерно гірчичне».

Можемо сказати, що вічне життя в Божому Царстві, складається або будується маленькими щоденними добрими ділами. Щоразу кілька малих, як гірчичне зерно справ, а наприкінці життя складеться разом і здивуємося, звідки це все назбиралося.

– Коли ми жили в Скиті, внутрішня праця була головною, а ручна праця була побічною (виплітання кошиків). А тепер навпаки – чим більше кошиків, тим більше грошей, – колись сказав один старець.

– Як розуміти «головна праця»? – спитав учень.

– Ось, наприклад, довідуєшся, що я захворів і з любові повинен ти зайнятись мною. Але кажеш собі: «Як залишу свою працю і піду? Краще я закінчу, а опісля піду». А потім ще щось з’явиться і врешті зовсім не підеш.

* * *

Одна багата пані бачила в сні Господа Ісуса Христа і перед Ним багато народу. На Його поклик першою підійшла до Нього одна проста сільська дівчина, а потім Він покликав бідного чоловіка. І дальше майже всіх людей простого походження. А наша пані далі чекала, що її за доброту, щедрість на розбудову монастирів і храмів Ісус покличе. І як вона здивувалась, коли Він перестав уже кликати. Тоді вона сама вирішила про себе нагадати, що багато добра, милостині робила. Ісус подивився на неї і цього вистарчило. Душа усвідомила, що в цьому всьому шукала не Божої слави, не милосердя і співчуття до бідних, а особистої похвали людей, щоб їй кланялись і величали. Тоді вона впала на землю і почала покірно визнавати свою негідність увійти в Царство Боже. Після цього Ісус повернувся до неї, усміхнувся і сказав: «Тепер ти вже готова. Ввійди».

Розважання на кожен день