Покликання на весільний бенкет, Андрій Миронов

«Послав рабів своїх покликати запрошених».

Христос у притчі про запрошення на весілля, яке цар справив своєму синові – дорікає єврейському народові, який відкинув запрошення Боже. Тоді Господь творить новий народ – християнський, до якого можуть ввійти всі праведні люди. Але це покликання вимагає вдосконалення, освячення, тобто, нова одежа, без якої не можна ввійти в Царство Боже. Це показано на прикладі людини, яка прийняла запрошення, ввійшла у весільну світлицю, але вела грішний спосіб життя і тому цар наказав кинути її в темряву.

Боже-християнське покликання – високе, але вимагає з боку людини зміну життя в кращу сторону.

Коли Господь кличе, ми завжди стоїмо перед дилемою – піти за цим голосом, чи ні. У разі відмови моє місце займе хтось інший.

* * *

Навчаючись заочно у Львівському фінансовому технікумі, познайомився я з підпільною, переслідуваною греко-католицькою Церквою, зокрема з отцями Василіянами. Закінчивши навчання, написав заяву на ім’я начальника фінансового відділу Сколівського району Дидина І. І. на звільнення з обов’язків бухгалтера в с. Жупани. Приїхавши в управління, начальник, побачив мене, запропонував перейти працювати в район ревізором. Це було несподіванкою, адже в папці – заява на звільнення. Що вибирати – монастир чи роботу? Господь переміг.

Начальник не міг зрозуміти, і я не міг говорити йому, що йду в монастир, бо це був час глибокої конспірації.

Приблизно через 20 років ми зустрілися в сповідальниці Гошівського монастиря і я «висповідався» в о. Дидина І.І., чому так поступив. Багато бо покликаних, але вибраних мало.

Розважання на кожен день