«І дивувався невір’ю їхньому».

Офіційно атеїстів не дуже багато, але в дійсності їх набагато більше. Запитаймо себе: «Хоч я священик, чи я не атеїст, хоч я часто ходжу до храму, причащаюся, молюся, чи я не атеїстка?» Нарікання – одне з ознак слабкої віри. А як мало тих, хто сьогодні не нарікає: «Коли б я мав краще здоров’я; кращих сусідів, начальство; настоятеля, єпископа, чоловіка…».

Тут потрібно часто розбуджувати акт віри, що всім керує Божа любов.

Мало хто сьогодні готовий уподібнитися до Христа – розіп’ятого, висміяного, переслідуваного, побитого, очорненого. Христос, по-людськи, немовби програв. Через подібні наші «програші» Бог веде нас до святості й до перемоги. Ось чому, все, що нас зустрічає в житті – ласка Божа, яка бажає нам тільки щастя і добра в небі.

До св. Гертруди, яка молилася за здоров’я своєї приятельки, сказав Ісус: «Перешкоджаєш Мені, Гертрудо, просячи про її здоров’я. Ця хвороба – велика ласка. Коли вона підкориться Моїй волі – швидко освятиться».

Найкраще поводитись, як глина в руках гончаря чи пензлик у руці художника, або метал у руках доброго коваля. Дозвольмо Богові працювати в ділі нашого освячення.

Розважання на кожен день