П’ятнадцятий тиждень після П’ятдесятниці. П’ятниця (Мк. 6:45-53)
«Підбадьоріться!».
Кожна людина – герой, коли все йде добре, легко і по-нашому. Правдива мужність перевіряється в труднощах, бідах.
Італійська дівчина Бенедетта Б’янкі прожила неповних 28 років. Студентка медичного університету, а потім – повна глухота, сліпота, німа і параліч усього тіла. Немає сили рухатися і в постійній темряві. Але душа радіє в Господі. Ось мужність, про яку Господь говорить до апостолів!
Короткий штрих з її життя. Жовтень 1962 року. Дні тягнуться повільно і важко. Хвороба продовжує свій руйнівний наступ. Знову її кладуть у лікарню. Видаляють майже всі зуби, бо під ними з’явились гнійники. Тепер вона не може навіть посміхатись. Права рука рухається дуже важко, але з великим зусиллям вона пише кілька рядків на день. Ліва рука зовсім нерухома. Параліч позбавив її відчуття запаху і смаку, її мусять годувати і вона не розрізняє смаку їжі, вона не відчуває запаху квітів. Але вона не падає в розпач і пише подрузі: «Ти говориш про Божу справедливість. Треба довіритись їй із заплющеними очима. Я живу з приборканою і обнаженою душею. Це так прекрасно!».
Але обнаження Бенадетти ще не повне. Її останній раз готують до операції на черепі.
О 17-й годині їй роблять операцію, яка виявилась невдалою. Бенедетта сліпа, але вона хоче, щоб про це не говорили професору, який її оперував: «Мамо, зроби будь-ласка, щоб професор не знав, що він намарно старався». Через день їй знову стає гірше. їй роблять Єлеопомазання. 2 березня Бенедетта стає зовсім спокійною, щось змінилось з того моменту, як вона осліпла, ніби її охопив суцільний спокій і вона позбулась страху і смутку. Сліпота, що декілька днів тому була для неї лиш загрозою, тепер стала реальністю. Бенедетта приймає її. З тих пір її дорога стає дорогою до світла.