«Учителю, яка заповідь найбільша в законі?»

Що таке справжня любов? Кожна людина в якійсь площині відчувала любов до матері, дівчини, хлопця, вчителя, Бога чи Батьківщини.

Будь-який вид любові починається з того, що людина помічає духовну або емоційну цінність – Бога, людини, батьківщини, краси природи. Коли наш розум чи очі помічають цінність, тоді наша воля прихиляється до цієї вартості. У нас виникає бажання бути поруч чи поєднатися.

Наступним актом є повага до відкритої вартості. Справжня повага містить у собі щось схоже на острах, щоби не принизити, не порушити. Це перша ознака народження справжньої любові.

Наступним етапом любові є доброзичливість. Її можна висловити такими словами: «Хочу тобі добра і щастя. Забуваю за себе й прагну, щоб тобі було добре».

Доброзичливість переходить у турботу і відповідальність. Турбуючись про когось, прагнемо захистити й зберегти в цій істоті все те, що цінуємо.

Найвищим елементом любові є готовність до самопосвяти й жертви. «Немає більше від тієї любови, як хто душу свою покладе за друзів своїх» (Ін. 15:13).

Ісус пішов на таку жертву, тобто віддав усього Себе за грішних людей, засвідчивши тим самим, що полюбив їх найвищою і найбільшою любов’ю: «…до кінця полюбив їх» (Ін. 13:1).

Що ж понад усе більшого може дати людина іншій людині? Вірну присутність, розуміння, все, що є в ній живого, цінного. Вона може пожертвувати своїм здоров’ям, кар’єрою, життям.

Коли саме так розуміємо оце «давати», воно стає критерієм справжньої любові. Ти любиш настільки, наскільки готовий пожертвувати, присвятити, віддати іншій особі – Богові або людині.

Отож, підсумовуючи, можемо сказати: «Любити – означає давати».

Розважання на кожен день