«Люди ці шанують Мене устами, серце ж їхнє далеко від Мене».

Запитали св. Агатона що краще – аскеза фізична чи внутрішня чуйність. Старець відповів: «Аскеза фізична – це листя, а чуйність внутрішня – це плоди. Написано: «Кожне дерево, яке не приносить добрих овочів, буде зрубане і у вогонь вкинене». Отож, ціллю всіх наших зусиль є плід, тобто внутрішня чуйність. І листя також треба пильнувати. Вони утримують плоди у свіжості, тобто і зовнішня аскеза є необхідна. Сьогодні є багато віруючих християн, які поводяться як і фарисеї – тільки формально, зовнішньо зберігали приписи закону, а серце їхнє було «гробами, повними хробаків». Христос хотів їм допомогти змінитися, очистити душу від злих пороків, але вони були не здатні на цей подвиг.

Один брат просив авву Арсенія про пораду. Старець йому відповів: «Борись, скільки тобі сил вистарчить, щоб твоє внутрішнє життя було по-Божому. Таким чином переможеш зовнішні злі схильності».

Це становило основу життя пустинників. Головна боротьба за нову людину, Божу людину приходить не в зовнішніх подвигах, а всередині, у серці, душі, розумі. Звідси потрібно почати змінювати себе.

Ще один брат просив авву Пімена про науку. Той подумав, а потім каже: «Доки котел є на вогні, ні мухи, ні комарі до нього не можуть діткнутись чи сісти. Але коли остигне то сідають і загніздуються всередині. Подібно і монах, доки триває у внутрішній праці, вороги не можуть його подолати».

У кому горить вогонь любові – він недоторканний, хто остиг, як котел, той повний злих пристрастей, спокус, забаганок.

Розважання на кожен день