Вісімнадцятий тиждень після П’ятдесятниці. Понеділок (Лк. 3:19-22)
«Ти є Син Мій Улюблений, у Тобі Моє благовоління!»

«Убийте її!» – лунало у вухах Зої, коли вона стояла посеред Колізею перед розлюченим натовпом. Зоя подумала про те, чому вона опинилася тут, і усміхнулася. Вона пригадала той день, коли відвідала свого чоловіка у в’язниці, де він працював, охороняючи християн, які відмовилися скласти жертву богам. Зоя виростала, знаючи, що християн ввели в оману, і що вони вірять у жахливі забобони. Вони підпалили Рим у часи правління імператора Нерона і отримали кару, яку заслужили. Їх прибивали до хрестів і кидали левам.
Але того дня Зоя побачила, як у в’язниці молиться християнська сім’я: «Любий Господи, нехай наша смерть буде на прославу Твого святого імені. Ми прощаємо тим, хто ув’язнив нас». Зоя була спантеличена, чому ці християни такі умиротворені, коли знають, що невдовзі побачать левів?
Зоя почала таємно зустрічатися з цією сім’єю і цікавитися їхньою вірою. Незабаром вона віддала своє серце Ісусові.
Чутка про те розійшлася швидко. До Зої додому послали тюремників, щоб дати їй нагоду покаятися і скласти жертву богові Марсу. Вона відмовилася. Тюремники закували її в кайдани і потягли до тієї в’язниці, яку охороняв її чоловік.
Коли Зоя і далі відмовлялася зректися Христової віри, її повісили, спалили і кинули в річку. «Ти Моя дочко улюблена, яку Я вподобав», – так сказав Отець, Небесний, коли її душа вознеслася до неба.
* * *
Ось що означає бути свідком Христа! У даному випадку це сім’я, яка молилася у в’язниці, перш ніж їх кинули левам. Сім’я привела ще одну людину до Бога.
Чи ваше життя запише вас в історію, як надзвичайного свідка Ісуса Христа?