Вісімнадцятий тиждень після П’ятдесятниці. П’ятниця (Лк. 4:23-30)
«Ніякого пророка не приймають на батьківщині своїй».
Не тільки на батьківщині, а як не дивно, навіть у своїй родині.
* * *
Пакистан. Тара була ученицею сьомого класу, коли таємно записалася на біблійний курс.
Але коли батьки застали її в кімнаті, за читанням християнських книжок, вони розгнівалися. У листопаді 1992 року вони так жорстоко побили доньку, що майже тиждень вона непритомна лежала у своїй кімнаті. Дівчина вважає, що врешті-решт її розбудив ангел і допоміг дійти до лікарні.
Тара продовжувала зростати у вірі і в 1995 році таємно охрестилася. Тоді ж батьки домовилися про її шлюб з мусульманином. Коли Тара не скорилася, її знову побили і змусили кілька діб стояти без сну. Впродовж цього часу в Тари було три видіння, під час яких вона чула, як голос каже їй: «Я з тобою. Я – твій Отець».
Після наступних побоїв вона впала в кому. Через три дні Тара прокинулася в калюжі крові. Вона знову почула той самий підбадьоруючий голос: «Я – твій Отець. Я оберігатиму тебе».
Тарі вдалося втекти. Тепер вона живе в притулку в іншій країні, де служить Господеві увесь свій час, знаючи, що Бог пообіцяв оберігати її.
* * *
Про авву Ісидора, священика зі скиту, розповідали, що коли хтось мав у себе брата слабкого, недбалого чи гордого і вже хотів його відіслати, авва говорив: «Припровадьте його до мене». І приймав, жив з ним, служив йому словом, прикладом, покорою і через якийсь час виводив його на шлях спасіння.