Вісімнадцятий тиждень після П’ятдесятниці. Субота (Лк. 4:31-36)

«Ісус заборонив йому, сказавши: замовкни і вийди з нього»
Цю владу над демонами Ісус передав і апостолам: «Моїм Іменем виганятимете бісів». Не своєю силою, не своєю святістю, а Божою ласкою.
* * *
Одного разу авва Ксентіс пішов до одного скиту. А ті йому подали їсти і трохи вина, бо був дуже змучений. У себе на місці був великим посником і молільником, але коли до когось йшов, то не хотів, щоб про це хтось знав, тому їв все, що подавали. У той час привели до нього одну дівчину, яка була опанована злим духом. Тоді злий почав кричати: «Привели ви мене до цього п’яниці». Старець спочатку з покори не хотів виганяти злого, однак почувши ці слова, сказав: «Уповаю на Христа, що доки вип’ю цю шклянку вина, ти вийдеш з цієї дитини». І коли старець почав пити, злий ще більше почав кричати: «Пече мене, пече мене!», і за ласкою Божою вийшов, доки той ще пив.
* * *
Злий дух часто маскується, ховається, явно не показує себе. Шукає місце в серці людини. Такі люди стають агресивними, Бого- і людиноненависниками.
Один брат радився старця: «Що маю робити? Маю біду зі своїм язиком. Коли йду між люди, не можу його опанувати? Обмовляю, критикую, суджу».
Старець замислився і каже: «Коли не можеш бути паном свого маленького язика, втікай і мешкай на самоті. І то не з причини чесноти, а з причини слабкості. Бо ті, що йдуть між людей і не грішать – є сильні».
Авва Пімен сказав, якби людина пам’ятала про слова: «За словами своїми будеш виправданий і за словами своїми будеш осуджений» (Мф. 12:37), старалась би радше мовчати.
По плодах пізнається дерево, по розмові – людина.