18 Неділя після П’ятдесятниці (Лк. 5:1-11)
«Наставнику, … за словом Твоїм закину сіть».
Хоч це не був час риболовлі, але Симон Петро послухав Ісуса і зловив багато риб. Це були риби послуху.
Св. Василій Великий, патріарх монашества, яке основане на послуху, каже: «Правдиво досконалий послух виявляється не тільки в тому, щоб не робити злого, а навіть тоді, коли опустиш добру річ і святу з волі настоятеля».
Св. Бригіда робила великі покути, а сповідник сказав їй на якийсь час зменшити їх. Бригіда, хоч послухала, боялася, що її душа понесе шкоду. В тому часі об’явилась їй Богородиця і сказала: «Коли дві людини бажають постити: один постить таємно, то одержить нагороду; другий, що живе в монастирі під послухом, не може постити, а бажає, бо не одержав на це дозвіл, одержує подвійну нагороду – одну за те, що має бажання постити, а другу за те, що зрікається своєї волі і слухає настоятеля. Послух стоїть вище посту».
Один монах бачив у видінні чотири групи людей у небесній славі:
- перші, у своїх хворобах були терпеливі і дякували Богові;
- другі, вище тих були ті, що з радістю гостили убогих і виконували різні діла милосердя;
- треті, ще вище, що жили в пустинях у великому умертвленні і молитві;
- четверті, найвище усіх, ті, що жили під послухом, підкоряючись у всьому волі настоятелів.
– Чому так? – питає монах,
– Усі виконують свою волю, а останні відреклися своєї волі. їхній подвиг рівняється мучеництву, – почув відповідь.