Двадцятий тиждень після П’ятдесятниці. Понеділок (Лк. 6:24-30)

«Любіть ворогів ваших».

Христос не заповідає не мати ворогів (це не в нашій владі), але не ненавидіти їх. У тому ми владні, а в іншому – ні.

Так злі люди зазвичай ненавидять добрих без причини і безпідставно. Так і Христа ненавиділи несправедливо: «Зненавиділи Мене даремно» (Ів. 15:25). І апостоли мали ворогів – лжеапостолів, і пророки – лжепророків. Не про те слід турбуватися, щоб не мати їх з власної волі, але щоби нам, хоча самим, не ненавидіти і не відвертатися від інших. Коли мене ненавидять, я сам не ненавиджу, тоді інший має мене за ворога, а не я його, бо якщо я молюся за нього, якщо бажаю благодаті йому, то як я можу вважати його ворогом?

Така є злоба! Вона шкодить тільки тим, хто створює її. Хто ображає і ганьбить тебе, той зазнає корабельної аварії або бурі й потопає, потрапивши у вир гніву, а ти, терплячи це мужньо, залишаєшся спокійним біля пристані, на березі, якщо ж ти захопишся наслідувати його, то потопиш не його, а себе самого.

Не змагайте, не наслідуй злобу, але шкодуй того, хто не приборкує в собі цього звіра й раніше за всіх шкодить і занедбує себе самого.