«Синові Людському належить багато постраждати».

Роздумування про страждання Христові є розрадою в скорботі та гнобленні. Дивовижна справа – терпіння! Воно приводить душу ніби в тихе пристановище, рятуючи її від хвиль та шкідливих вітрів. Христос завжди навчав апостолів (і нас) терпіння, але особливо, коли Його судили і водили від одного зверхника до іншого. Так, коли Його привели до Анни, Він відповідав з великою лагідністю, і слузі, котрий ударив Його по щоці, сказав такі слова, котрі можуть знищити всяку гордість. Звідси Його повели до Каяфи, потім до Пилата і, провівши таким чином цілу ніч, Він усюди і у всьому виявляв велику лагідність. Тоді, як про Нього говорили, що Він – злодій, хоча довести цього не могли, Він стояв мовчки, а коли Його спитали про Царство, тоді відповідав Пилату, щоби навчити його і піднести до вищого розуміння. Отже, коли бачиш, що Владика Всесвіту і всіх ангелів, зазнаючи від воїнів зневаги словами і ділами, все терпить мовчки – чини так само.

Постійна пам’ять про муки Вчителя-Бога, спроможна знищити будь-який гнів: «Раб не більший за господаря свого» (Ін. 15:20). Для того Христос і витерпів все це, щоб ми наслідували Його і терпляче зносили глузування. Він не лише терпів глузування, але й усе робив для того, щоб тих, хто знущався над Ним, врятувати і звільнити від майбутнього покарання. Це будемо і ми наслідувати, бо ніщо так не вмилостивлює Бога, як любов до ворогів і благодіяння нашим кривдникам. Коли хто-небудь образить тебе, ти дивися і думай не про нього, але на диявола, котрий спонукає його до того. На диявола виливай увесь свій гнів, а його навіть шкодуй, оскільки він знаходиться під впливом злого. Гріх ненавидьмо, а ближнього любімо.

Розважання на кожен день