«І буває для людини тієї останнє гіршим за перше».

«Спаси мене, Господи, від людей лукавих; захисти мене від гнобителів» (Пс. 140:2) – каже псалмопівець. Можливо Давид написав це, коли підступно був переслідуваний царем Саулом.

Деколи ми думаємо, чому існують злі, небезпечні звірі? Чому Господь сотворив їх? А людина деколи буває гірша від звіра. То хіба кажемо, для чого існують такі люди? Нехай ніхто не осуджує нас, що ми назвали людину гіршою за дикого звіра. Звіра можемо обманути, уникнути, настрашити. Людина, яка замишляє зло, набирає на себе невинного вигляду. Її стерегтися значно трудніше. Ззовні є невинною вівцею, а всередині – хижим вовком. Тому й пророк звертається до Бога про допомогу. Хто вступив у теперішнє життя, повинен бути готовим і до страждань тіла, і до хвороб душі, і до підступів людей, і до нападів ворогів, і до обманів удаваних друзів, і до спокус, і до наклепів… Отже, у всьому тому пророк називає злого чоловіка. А коли йдеться про диявола, то він називається просто лукавим. Диявол є батьком лукавства. Лукавий, якщо йому не піддаватися, не може нам зашкодити, а тільки собі самому.

На прикладі праведного Іова бачимо, що диявол вилив на нього усю свою злобу, але що тим зробив? Ніякого зла, а навпаки, побільшив його славу. А ось Каїн піддався злому і скільки тим нашкодив собі та й іншим, слабким у вірі?!

Яку шкоду заподіяли брати Йосифові? Продали його в рабство. Так. Але це рабство цьому праведникові обернулося на користь – здобув більшу повагу перед Богом і досяг справжнього благоденства.

Тож не будемо боятися злих людей, але будемо жаліти їх. Коли злі люди нападають на добрих, то значно більше зла заподіюють собі, а добрим вони завдають збитків земних – на грошах, здоров’ї, а самі заподіюють шкоду своїй душі.

Тому радить апостол уникати злих людей і товариств, щоб не наражатися на небезпеку і молитися за навернення їх на правильний шлях.

Розважання на кожен день