23 Неділя після П’ятдесятниці (Лк. 8:26-39)

«Благаю Тебе, не муч мене!»

Так злий дух просив Ісуса. Зустрілись світло і темрява, Добро і зло, Правда і брехня, Радість і сум…

Господь і сьогодні є між нами не тільки в Євхаристії та в Святому Дусі. Але Він є між нами в кожному доброму, чистому братові і сестрі. Тільки потрібно вміти побачити. Це і сивоволосий добродушний старець, і невинна дитина…

А якщо Господь з нами, чи радше в нас, то що може бути більше? І злий не те, що доступу немає, але боїться, трясеться. Ось як описує це св. Тереза.

* * *

«Пам’ятаю сон, який наснився мені, приблизно в чотирирічному віці та закарбувався глибоко в моїй уяві. Однієї ночі мені снилося, що я вийшла сама погуляти в садку. Коли дійшла до сходів, якими треба було піднятися, щоб туди потрапити, то з жахом затрималася. Переді мною, біля альтанки, стояла діжка для вапна, а на ній, з дивовижною рухливістю, танцювали двоє бридких малих чортиків. Раптом вони поглянули на мене своїми полум’яними очима, й тієї самої миті, виглядаючи більш наляканими, ніж я, зіскочили з бочки й побігли ховатися в пральні, яка знаходилася навпроти. Бачачи, що вони такі боязкі, я вирішила довідатися, що вони там роблять і наблизилася до вікна. Бідолашні чортенята були там, бігали по столах і не знали, що робити, щоб сховатися від мого погляду. Іноді наближалися до вікна, дивилися з тривогою, чи я ще там, а щоразу бачачи мене, знову починали бігати у відчаї. Без сумніву, цей сон немає в собі нічого надзвичайного, а все ж я гадаю, що Господь дозволив, щоб я його запам’ятала, аби довести мені, що душа в стані благодаті зовсім не повинна боятися бісів, бо вони – боягузи, готові тікати від погляду дитини».