«І послав їх проповідувати Царство Боже».

Бідним легше увійти в Царство Небесне. Чому так? Адже Святе Писання наводить приклади про благочестивих царів і багатих, але їх одиниці. Послухаймо, що говорить Небесний володар: «Легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому в Царство Боже ввійти» (Мф. 19:24). А про бідних сказав протилежне: «Коли хочеш бути досконалим, піди продай добро твоє і роздай убогим; і матимеш скарб на небесах» (Мф. 19:21). Далі: «Вузькі ворота і тісна дорога ведуть у життя» (Мф. 7:14).

Лазар був бідним, і навіть дуже бідним, а багатий проходив повз нього, коли той лежав біля його воріт. Хто з них увійшов у Царство Небесне і знайшов спокій на лоні Авраама? Хто ж мучився у вогні?

Каже св. Іван Золотоустий, «що лише незначна частина багатих отримає спасіння, а бідних врятується набагато більше». Одні і другі мають пороки. Часто пороком бідних є брехня. Але деколи через важкі умови життя, чи радше, щоб вижити і не померти з голоду коять цей гріх. А який головний порок багатих? Гордість, котра є матір’ю усіх пороків, від котрої диявол зробився дияволом. Або ще один порок багатих, «корінь усього лихого є сріблолюбство» (1Тим. 6:10). Чим більшим хтось оточений багатством, тим ще більше його бажає. Також пиха, як злодій, у багатого краде усі його доброчинства, бо не Богові він дає славу, а собі шукає слави в ділах милосердя щодо бідних.

А часто буває, що багатий робить милостиню, не зі своїх трудів, а через одержання великого прибутку, через недооплати праці бідним. Не свої, а їхні гіркі, важко зароблені гроші дає на добродійні цілі, щоб люди його прославляли. Чи така милосердна дійсність подобається Богові? З того пізнаємо, що не бідні повинні заздрити багатим, а навпаки. Христос вибрав бідність, щоб вказати легку і безпечну дорогу до Царства Небесного.

Розважання на кожен день