«Блаженний раб той, господар якого, прийшовши, знайде, що він чинить так».

Господь наш Ісус Христос в особливий спосіб наголосив на відношення до ближніх: «Отже, все, чого бажаєте, щоб вам робили люди, так і ви робіть їм» (Мф. 7:12). Хочеш, щоб тебе хвалили? Хвали сам. Хочеш, щоб у тебе не крали? Не кради сам. Хочеш бути в пошані? Шануй сам інших. Хочеш отримати милість? Чини сам милосердя. Не хочеш чути про себе недобре? Не говори сам нічого такого. Отож, люби ближнього твого, як себе самого. Що може бути легше цього?

Ненавидіти – важко і пов’язано з неспокоєм, а любити – легко і зручно. Кожна блага справа є плодом любові: «З того знатимуть усі, що ви Мої ученики, якщо будете мати любов між собою» (Ін. 13:35), і ап. Павло додає: «Не залишайтесь винні нікому нічого, крім взаємної любови» (Рим. 13:8). Так, бути ніби боржником у любові один до одного.

Наповнивши всесвіт безліччю благ, Він дарував кожній країні особливі їй види плодів, щоби ми мандрували один до одного, давали їм те, чого в них немає, а отримували те, чого в нас бракує. Таке саме Він зробив і з кожною людиною. Він не дав усім усе, але одному дав здібність до лікарської науки, другому – до будівельної справи, іншому – до автоматики, щоби потребуючи, шанували і любили один одного.

Так само і в речах духовних: «Одному дається Духом слово мудрости, іншому – слово знання, тим же Духом; іншому – віра, тим же Духом; іншому – дари зцілення…» (1Кор. 12:8).

Але немає нічого вище любові, тому Він і поставив вище від усього: «Якщо маю дар пророцтва, і знаю всі таємниці, і маю всяке пізнання і всю віру, так що й гори можу переставляти, а любови не маю, – то я ніщо. І якщо роздам усе добро моє і віддам тіло моє на спалення, а любови не маю, то нема мені з того ніякої користи» (1Кор. 13:1-2).

Отже, у Святому Писанні говориться, що через любов зійшов до нас улюблений Син Божий, щоб навчити людей любові один до одного.

Розважання на кожен день