«А хто мій ближній?»

Притча про милосердного самарянина. Євреї порівнювали самарян до тварин, або ще гірше, до злих духів. Себе ставили на найвищому щаблі святості. Христос приходить, щоб відкрити правду про людину. Світ постійно потребує милосердних самарян. І Господь кожного часу посилає таких людей на цю землю.

Хіба можливо обминути і не сказати тут кілька похвальних слів про Матір Терезу з Калькутти. Її головним багатством, яким вона робила добрі діла були не великі гроші, а велика любов.

* * *

Жити й умирати на вулиці. Яка ж це жахлива доля. У Калькутті й околицях, у багатьох частинах Індії і багатьох убогих державах світу – це річ «нормальна». Вона – це знає і бачить на власні очі. Як би їм допомогти?

Початок праці з умираючими був такий: Мати Тереза шукала на вулиці хворих, аж ось натрапила на людину, що вмирала. Чоловік лежав серед сміття й ледь водив очима та ворушив устами, котрі шепотіли: «Допоможи мені, я вмираю… Не маю нікого…». Він намагався поворухнутись, але був настільки ослабленим, що йому це не вдавалося. Мати Тереза затрималась коло нього, коло терплячого Христа, надаючи необхідну допомогу: обмила, підняла зі сміття, подала якісь ліки та поживу… Вмираючий не міг ані їсти, ані пити – такий був ослаблений. Ось як про ту подію розповідала вона сама: «Одного дня знайшла чоловіка, що вмирав на смітнику, поблизу лікарні. Я пішла попросити, щоб його прийняли до шпиталю. Але намарне. Для нього не було місця. Я подалась до аптеки по якісь ліки, але коли повернулася, він уже не жив… Я була дуже схвильована й засмучена, і подумала, що турбуються більше про псів і котів, аніж про людей. Потім удалась до міської ради, щоб висловити своє незадоволення: “Якщо ви не опікуєтесь тими людьми, котрі вмирають на вулиці, то дайте мені якесь місце, щоб я сама могла займатись ними”».

* * *

Так з’явився перший дім-шпиталь під опікою Матері Терези і її сестер, який назвали «Дім Чистого Серця».

Розважання на кожен день