«Я кажу вам: здобувайте собі друзів з багатства неправедного».

У нашому житті зустрічаємо дуже багато повчальних прикладів. Під нашими молитовними храмами сидять бідні для того, щоб ми, дивлячись на них, отримували велику користь.

По-перше, коли ми входимо до храму з деякою пихатістю, то, дивлячись на них, ми відкидаємо цю пихатість, наповнивши серце скрухою і тоді вже входимо і слухаємо, що читають, бо той, хто молиться з гордістю, не може бути почутим; бо побачивши старця, ми не повинні гордитися молодістю, адже й ці старці були молодими; бо, якщо уповаємо на тілесне здоров’я, повинні, звернувши на них увагу, приборкати свою гордість. Отже, не соромся, коли бідний кличе тебе по імені і не відштовхуй його, коли він обнімає твої коліна. Вони стережуть палац Царя Небесного, тому шануй їх, бо ти можеш віддати шану самому Цареві.

Ти, мабуть, вважаєш принизливим для себе, якщо інші побачать, що ти подаєш милостиню бідним чи говориш з ними? О, яка зарозумілість, яка пихатість! Якщо ми соромимося тих, кого не соромиться Христос, то соромимося Христа, соромлячись друзів Його. Тож нехай наповниться трапеза твоя кульгавими, покаліченими – Христос бо приходить в їхній особі, а не в обличчі багатих. «Коли справляєш обід або вечерю, не клич друзів твоїх, ні братів твоїх, ні родичів твоїх, ні сусідів багатих, щоб і вони тебе колись не запросили і не одержав ти відплати. Але, коли справляєш званий обід, клич убогих, калік, кривих, сліпих, і блаженний будеш, бо вони не мають чим віддати тобі; віддасться ж тобі у воскресіння праведних» (Лк. 14:12-14).

Сказав старець: «Не будують дому зверху до низу, але від фундаменту вгору». Запитали його: «Що означають ці слова?» Той відповів: «Фундаментом є любов до ближніх і від цього треба починати, бо на цьому опираються усі Божі заповіді».

Розважання на кожен день