Щоб зрозуміти всю безглуздість поведінки нерозумного багача з однойменної Христової притчі, варто знайти його антипода, тобто людину з протилежними поглядами на життя та на її власне місце в цьому світі. І дуже добре на цю роль підійде жінка на ім’я Тавифа, з якою ми зустрічаємося теж лише в одному розділі, але не Євангелія, а Діянь святих апостолів.

Давайте спочатку розглянемо поведінку багача: «В одного багатого чоловіка добре вродила нива. І міркував він сам собі: що мені робити? Немає куди мені зібрати плодів моїх. І сказав: ось що зроблю – зруйную житниці мої та збудую більші, і зберу туди весь хліб мій і все добро моє. І скажу душі моїй: душе, багато маєш добра, що лежить у тебе на багато років: спочивай, їж, пий, веселись…» (Лк. 12:16-19). Так за що засуджує його Господь? За те, що він неналежним чином користувався дорученими йому усілякими земними благами: «Нерозумний! Цієї ночі душу твою візьмуть у тебе; кому ж дістанеться те, що ти наготував?» (в. 20).

Тобто Господь надає кожному певну кількість матеріальних благ і талантів: чи то з моменту народження, чи то протягом земного життя. Надає не тільки задля задоволення власних потреб, але і для допомоги нужденним, кому, як прийнято казати у світі, не так поталанило в житті. Але багача мало турбували проблеми інших людей (якщо хвилювали взагалі), через те він і переймався збереженням отриманого збіжжя, замість того, щоб поділитися надлишком врожаю з убогими одноплемінниками (до речі, до цього закликав Мойсеїв закон).

Але годі про багача, до того ж нерозумного. Давайте глянемо на те, чим запам’яталася оточуючим Тавифа: «У Іоппії ж була одна учениця на ім’я Тавифа, що значить “сарна”; вона була сповнена добрих діл і творила багато милостині. Сталося ж у ті дні, що вона занедужала й померла. Її обмили і поклали у світлиці. Лідда ж була поблизу Іоппії, тому ученики, почувши, що Петро перебуває там, послали до нього двох чоловік просити, щоб він не забарився прийти до них. Петро, вставши, пішов з ними; і коли він прийшов, завели його у світлицю, і всі вдови із слізьми стали перед ним і показували сорочки та плаття, що їх робила Сарна, живучи з ними…» (Діян. 9:36-39). Далі з тексту Діянь ми дізнаємося, що Петро з Божою допомогою воскресив Тарифу з мертвих, і, ясна річ, більшість людей звертають увагу саме на цей момент, і це не дивно, адже увагу людей більше привертають різні дива, а не рутинна праця. Але саме на тяжку, рутинну працю Тарифи ми хочемо звернути вашу увагу. Чому? Бо саме завдяки цій праці Тавифа і запам’яталася оточуючим її людям, і цілком можна припустити, саме завдяки допомозі ближнім вона і увійшла на сторінки Священного Писання.

Богу важливе те, що ми робимо ближнім в ім’я любові. Бога не цікавлять удавані або корисні мотиви, максимум, що ми можемо отримати за це від Бога: це минущу людську славу та відшкодування збитків за потрачені час та ресурси. Можливо, з відсотками, але не більше того. Проте, якщо ми допомагаємо ближнім в ім’я Христове, в ім’я любові, ми отримуємо від Бога значно більше, набагато більше: Господь вважатиме, що ми зробили це добро особисто Йому. А Господь не ходить у боржниках: не тут, на землі, не тим більше в позагробному житті. Власне, людина отримує життя вічне завдяки справам любові, які вона виявляє ближнім.

Зовсім інша доля в потойбічному житті чекає на тих, «хто збирає скарби для себе, а не в Бога багатіє» (Лк. 12:21). Але чомусь більшість людей, які провадять саме такий земний стиль життя (мені – по максимуму, а іншим – зась), чомусь вважають, що Бог дуже милий і прийме їх за будь-якого випадку у вічні небесні обителі. Якщо взагалі задумуються над цим, адже нагромадження великих, і не дуже великих, а часто і мізерних матеріальних статків, займає стільки багато часу, що цим нерозумним людям часто бракує часу задуматися над тим, а кому ж достануться ці великі (або не дужі великі), або ж взагалі мізерні матеріальні статки? Яку вони в дійсності мають цінність в очах Божих? Яку користь від них отримують оточуючі люди? І зауважте, що розмір у цьому випадку немає суттєвого значення: Тавифове рукоділля для її оточення було куди значуще, ніж багатий врожай нерозумного багача.

Редакція сайту

Усе по темі: 26 неділя після П’ятидесятниці