«Кому ж дістанеться те, що ти наготував?»

Страшним, дійсно страшним, ворогом є сріблолюбство. Воно закриває і очі, і вуха, не дозволяє думати ні про совість, ні про спасіння власної душі. Прикладом цьому є сріблолюбний Гиєзій. Ось послухай: «І сказав Гиєзій, слуга Єлисея, чоловіка Божого: ось, господар мій відмовився взяти з руки Неємана, цього сиріянина, те, що він приносив. Живий Господь! Побіжу я за ним, і візьму в нього що-небудь. І погнався Гиєзій за Неєманом. І побачив Неєман того, хто біг за ним, і зійшов з колісниці назустріч йому, і сказав: чи з миром? Він відповів: з миром; господар мій послав мене сказати: “ось, тепер прийшли до мене з гори Єфремової два молодих чоловіка із синів пророчих; дай їм талант срібла і дві зміни одягу”». І Неєман йому дав. Коли він увійшов і став перед Єлисеєм, той промовив: «Оце ти забрав гроші… Нехай же проказа Неєманова пристане до тебе і до потомства твого навік. І вийшов він від нього білий від прокази, як сніг».

* * *

Подібно сріблолюбство занапастило Ананію; зробило Юду зрадником; розбестило юдейських начальників, котрі приймали дари і зробились спільниками злодіїв…; породило численні війни. Саме тому Павло назвав його ідолопоклонством. Багато хто, маючи багатство, не вміє ним користуватися, вважаючи його святинею і передає його в цілості онукам та нащадкам, не сміючи торкнутися його. Ти поклоняєшся золоту, як язичник своєму ідолу. Язичник швидше віддасть свої очі й душу, ніж ідола. Так само і ті, які люблять золото. А поклоняючись золоту, поклоняєшся демону, котрий вторгається в твою душу. Пристрасть до сріблолюбства гірша від демона і їй багато хто підкоряється більше, ніж інші – ідолам. «Ні злодії, ні лихварі … – Царства Божого не успадкують» (1Кор. 6:10), та вони і цього не бояться.

Будемо ж прагнути того надбання, яке триває вічно. Яке ні злодії не викрадають, ні міль не з’їдає.

Розважання на кожен день