27 Неділя після П’ятдесятниці (Лк. 13:10-17)
«Жінко, ти звільнена від твоєї недуги».

Щаслива та жінка, що Христос її оздоровив від вісімнадцятилітньої недуги. Але, напевно, ще більше її щастя було в душі, у серці, яке переповнилось вдячністю і любов’ю до Бога.
* * *
Так само була вдячна Богові Роланда, мати сім’ї з Голландії: «Мої відношення з людьми, – розповідає вона, – були досить трудними, особливо, хто не здавався мені люб’язним. Я спричиняла страждання усім навкруги, мала важкий характер. Я ненавиділа себе, була нещасна через постійні закиди совісті, бо знала, як Ісус хоче, щоб я любила. Я боролась зі собою, але в мене нічого не виходило.
Але одного разу, коли я вишивала, на думку прийшли мені слова Христа: «Я заберу у вас ваше серце і дам вам Своє, нове серце». Я молилася і молилася… І якось, немовби хтось запалив вогонь, і я зрозуміла, що повинна всіх любити материнським серцем. Мама любить свою дитину, навіть, коли дитина інколи її відштовхує. Вона страждає від цього, але любов ще більшою стає.
Я зрозуміла, що зі мною сталося чудо, повернулась надія. Я відразу захотіла попробувати, відклала голку з ниткою набік, почала щиро молитися, щоби з найближчих можливих зустрічей з людьми почати їх любити новим серцем. І все вийшло!
З того часу я більше не замикаюсь у собі. При зустрічі з людьми я переповнена радістю. Всі зауважили переміну. І це не моя заслуга, але Господь зробив пересадку нового, Свого, Божого серця».
* * *
Тут справджуються слова Серафима Саровського: «Зміни себе самого і увесь світ навколо тебе почне змінюватися, ставати кращим».