«Глядіть, стережіться закваски фарисейської».

Великим гріхом фарисеїв було зовнішнє виконання релігійних практик, а внутрішня людина була в них занедбана. Христос, навпаки, внутрішню людину ставить на першому місці.

Нам християнам треба остерігатися, щоб не повторити помилки фарисеїв. Будемо жити так, щоби не ганьбилося ім’я Боже. Порочне життя християн є перешкодою до навернення язичників і невіруючих. Будемо дотримуватися правильного шляху «серед непокірного й розбещеного роду, в якому ви сяєте, як світила у світі» (Флп. 2:15), бо й на те поставив Він нас, щоб ми були світилами, щоби ми стали вчителями інших, щоби ми стали закваскою, щоби ми поводилися з людьми як ангели, щоби ми стали насінням і приносили рясний плід.

Непотрібні були би слова, якщо б життя наше сяяло в такій мірі, непотрібні були б вчителі, якщо би ми були такими християнами, як належить.

Таким був Павло. І як багато людей привернув до Бога! Якщо би ми всі були такими, то скільки би світів ми навернули? Якщо в спорті чи мистецтві один добрий вчитель тисячі навчить своєму мистецтву, то чому так не є в християнстві? Учні дивляться на чесноти наставників і, якщо бачать, що й ми бажаємо того ж самого, того ж шукаємо, тобто почестей і слави, то як вони можуть відчувати повагу до християнства?

Отож, задля чого вони будуть вірувати? Задля знамень? Але їх уже немає. Задля життя праведного? Але воно вже занепало. Задля любові? Але її і сліду не видно.

Будемо шукати втіхи в тому, щоби покаятися в гріхах і триматися доброго шляху, котрий веде до неба, щоби ми могли отримати Царство Небесне.

Розважання на кожен день