Тридцять перший тиждень після П’ятдесятниці. Понеділок (Мк. 9:42-10:1)
Євангеліє нинішнього дня говорить про спокуси і кари за них. Як не дивно, Ісус в Оливному городі, як людина, був поставлений перед спокусою – чи варто йти на муки, коли так багато людей все одно загине?
Продовжуємо роздуми про муки Ісуса написані о. Піо.
«Ісус зводить Свій благальний погляд у небо, возносить руки й молиться. Обличчя Його покрите смертельною блідістю. Він благає Свого Отця, Який залишив Його одного страждати. Ісус цілком пригнічений. О, мій Ісусе, Ти взяв на Себе всю нашу слабкість, щоб додати нам сил, тому й став нашим Відкупителем. Ти хочеш, аби ми знали, що нам потрібно покласти свою надію тільки на Тебе, навіть тоді, коли бачимо перед собою морок, який стає дедалі густішим.
Під час Своїх страстей Ісус взиває до Свого Отця: “Отче Мій! Якщо можливо, нехай обійде Мене чаша ця; втім, не як Я хочу, а як Ти” Це волає Його людська природа, збентежена, і тому й довірливо вдається до небесної помочі. Хоча Він і знає, що Його прохання не буде виконане, адже Ісус й сам хоче, щоб сталося так, як повинно бути, проте Він і далі молиться ревно та нінащо не зважає. О, мій Ісусе, чому Ти просиш того, чого не отримаєш, просиш, хоча й знаєш, що таки не отримаєш? Яка незбагненна таємниця! Тебе бентежить оте, неминуче страждання. Це воно змушує Тебе молитися про поміч та підтримку, але Твоя любов до нас і бажання повернути нам Бога спонукають Тебе: “Хай не Моя а Твоя буде воля!”
Його самотнє серце потребує опори. Ісус повільно підводиться з колін, і хитаючись, робить кілька кроків. Він наближається до учнів, адже вони Його вірні друзі, збагнуть і розділять Його скорботу…
Але учні міцно сплять. Яким же самотнім і покинутим Він раптом відчув Себе: “Симоне, ти спиш?” – смиренно звертається Він до Петра. – А нещодавно говорив, що хочеш піти зі Мною навіть на смерть!”
Ісус звертається до решти учнів: “То не змогли ви й однієї години попильнувати зі Мною?” І знову забуває за Свої страждання і думає про них: “Пильнуйте й моліться, щоб не зазнати спокуси”».